
І хоча в місті ми були наприкінці квітня, туристичний сезон тут був у розпалі.

Місто виникло в ХІХ ст., як курортне. Туристична частина представлена невеликими віллами, готелями, крамницями та ресторанами.





Вулички тут маленькі і вузенькі.


І якщо не пішохідні то одразу заставлені автомобілями.


За межами центру вже проходять широкі вулиці і місто живе.

Реклама нової експозиції музею на вулицях міста.

Парк загиблого президента та його дружини.

Ущелина струмку Елізи.

Будинок здоров'я.

Тут також знаходиться найдовший в Європі дерев'яний мол, куди виявся вхід платним. Ну і звісно же пляж великий і довгий.

Іншою найбільш відомою пам'яткою міста є Кривий будинок збудований в 2004 р. Архітекторів на цей проект надихнули малюнки художників Яна Марціна Шанцера і Пера Оскара Дальберга.

Мешканці сусідніх міст не в захваті від Сопоту і вважають, що він занадто переоцінений серед туристів.

А ми на тому прогулянку місто завершуємо і відправляємося далі.
