Ми вже зазначали в минулому пості, що Рига не була заснована латишами і ті протягом століть мали опосередковане відношення до цього міста. Довгий час в ньому продовжували відігравати значну роль німці. В ІІ п. ХІХ ст. як і багато де в Європі в місті починаються відбуватися зміни. Місто починає активно розвиватися. Якщо в 1812 году тут жило 32 тис. чол, в 1866 р. - 77 тис. чол., в 1897 - 282 тыс., а перед Першою світовою Рига була четвертим містом Російської імперії (Після Санкт-Петербургу, Москви та Варшави) з населенням 558 тис. чол. В цей же час місто втрачає свою німецькість. Адже причиною росту стає промислова революція міста, в Ризі масово будуються фабрики на котрі робітниками йшли латиші, євреї і представники інших національностей.
Тож виникла необхідність десь селити новоприбулих. Почали рости нові будинки.
Нове місто відокремлено від старого зеленою зоною
З каналом
Показником багатства тогочасної Риги слугує будівля національної опери збудоване в 1863 р.
1882 р. пожежа, що виникла від гасової лампи, сильно пошкодила будівлю і вона була закрита на ремонт. В 1887 р. вона знову відкрила свої двері і для неї була збудована перша електростанція в місті (труба праворуч).
Золотим часом для міста став початок ХХ ст., коли градоначальником був шотландець Джордж Армітстед (1901-12 рр.).Створені єдині правила для будівництва прибуткових будинків. Вікі каже, що саме завдяки цим правилам в період з 1903 по 1907 р. на території дачник ділянок виросло більше 600 нових прибуткових будинків. Окрім цього сприяв відкриттю першого в Північній Європі зоологічного саду, другого міського театру, і ще багато, багато, багато чого іншого було зроблено за період його правління.
Пам'ятник градоначальнику встановлений навпроти будівлі опери.
І ось в цьому аспекті Рига найменше схожа на інші столиці балтійських країн і має більше спільного з Харковом чи Одесою, проте розміри в рази більші.
Тож гуляти цими вулицями одне задоволення
Стіни в 5 поверхів висотою спочатку лякають, але потім до них звикаєш
Архітектурою
Ризькими дворами
Художній музей
Лавка повторює його контури
А це підземний зал музею, накритий зверху склом
Звісно центр не є єдиним і тут присутні вкраплення інших епох
Є і закинуті будівлі
Перший Хмарочос (51 м) Латвії збудованний в міжвоєнний період
В сусідньому кварталі радянський хмарочос (95 м) збудований в 1976 р., сьогодні тут знаходиться готель Редісон
Проте виглядає не завжди гармонійно
Вілендорфська Венера
Про архітектуру цього періоду можна говорити багато
Але я відзначу працю такого собі єврея Ейзенштейна. Воопщем на початку ХХ ст. був такий собі дійсний статський радник Михайло Йосипович Ейзенштейн і була архітектура для нього радше хобі, аніж професія. І от за його проектами в Ризі збудовано близько 50 будинків. Ах да, ще він був батьком такого собі Сергія Михайловича, котрий зняв в 1925 р. фільм "Броненосець "Потьомкін"". Так повертаючись до Михайла Йосиповича, його погляд на архітектуру геніальний, і його проектами можна насолоджуватися вічність, просто стоячи на вулиці та їх розглядаючи.
Чого лишень вартують ці маски
На цій прекрасній ноті ми будемо завершувати мандрівку центральною частиною, а скоро нас чекає прогулянка спальним районом
