Сьогодні в програмі останній пост про мандрівку на Черкащину в червні цього року. І сьогодні ми прогуляємося по Каневу.
Уїхати в Канів з Черкас можна з автостанції №2, що знаходиться поряд з вокзалом. Проте, не робіть таку помилку. Автобус їде 10 хвилин і потім стоїть майже годину на автостанції Дашковича. На вибір, як правило, ПАЗікі та Івани
Їхати з міста до міста лишень годину і от ми вже в Каневі.
Річковий та автовокзал - один комплекс. і він вражає.
Мило
Гімн України на склі
В Каневі всі всім довіряють, що навіть при вході до туалету не сидить жіночка, а просто стоїть бокс
Поряд АТБ
Плиточка, ліхтарики
Втім, на іншому боці площі вже повертається Україна
Канев хоч і стародавнє місто, проте, як і в Чигирині, на це майже нічого не вказує.
Окрім Успенського Собору побудованого в 1144 р. і багато разів перебудованого після того
Лише деталі нагадують про його історію
В-перше бачу на вежі годинник
Звідси також почався останній шлях Тарасика
Поряд будівля музею XVIII ст. побудови
Звідси відкривається краєвид на греблю
Саме місто забудовано 5-9 поверхівками
Зустрічаються і новобудови
Радянський ресторан
Недобудований Будинок культури, а жаль...
В старих будинках майже усюди стоять старі двері
А які в них тут гарні таблички!
Історія однієї вулиці
Кругом жиди
Міста-побратими
Ще одна цікавинка Канева - це залишки залізничного мосту, що пережили Другу світову. Як на мене - це дуже сильний пам'ятник
Втім, усіх туристів, що їдуть до Канева, цікавить зовсім інше. На кожній зупинці автобусу, що їде до могили Шевченка, висить мапа останнього шляху Шевченка.
На під'їзді до Чернечої гори з'являються статуї
Таке собі
А от сам комплекс починає вражати ще на підході. Побудований в 1970-х, він вражає своєю продуманістю та красою
Сходи
Водограй
Кожна деталь в цьому комплексі продумана та навіть 40 років потому, виглядає гарно
Чого вартують лишень ці урни
Чи лави
Знаходитися тут одне задоволення
Сам пам'ятник 1930-х років побудови
Біля могилки завжди лежать свіжі букети
А які звідси відкриваються гарні краєвиди!
Серед людей постійно доводилося чути фрази типу: "Ахфігєть", "А Тарасик мав непоганий смак", "А Шевченко був недурнем".
На тому і будемо завершувати нашу мандрівку та їхати далі