Для багатьох українців Львів - це кватирка, через котру можна побачити Європу не покидаючи країну, адже не забуваємо, що більшість українців ніколи не була закордоном.
Для багатьох міст України Львів може слугувати прикладом як треба робити багато речей, але допоки таким не є.
Але про все по порядку. Як театр починається з тремпелю, так місто починається з вокзалу, або аеропорту. Я, як і більшість українців, прибув до міста потягом, тому знайомство розпочалося з вокзалу. В цьому аспекті Львів засмучує. В моїй уяві вокзал поставав грандіозною будівлею, з великими залами часів Австрії. На противагу вокзал виявився невеликим, в ньому постійно тхнуло сечею. Єдина радість це його дебаркадер, він дійсно прекрасний
Втім ще більше розчарування принесла Двірцева площа з розбитою бруківкою, відсутністю супермаркетів та адекватних кафе.
Мабуть так спеціально зроблено, щоб туристи покидаючи місто поверталися на землю після відпочинку у Львові. Адже не для кого не буде секретом, що майже кожен турист закохується в це місто
І тут є дійсно в що закохатися
Центр Львова хоч і маленький
але фотогієнічний
Кожна вулиця
Кожен будинок
так і хочеться дістати фотоапарат
і фотографувати,
фотографувати
фотографувати
і ще раз фотографувати
Особливої радості надають дрібнички по всьому місту
Ну звісно куди ж тут без львівської бруківки, що за межами Двірцевої площі знаходиться в набагато кращому стані
Бруківка тут усюди
Різна бруківка
Я навіть би назвав Львів бруківкофілом
Звісно не можна обійти також повз львівські дворики
Що складають гідну конкуренцію одеським
А чого вартують ті входи до дворів
В уяві багатьох Львів постає етаким центром націоналізму, тут вулиці названі на честь героїв
Встановлено їм пам'ятники
Втім правий ухил тут був ще до часів незалежності. Тут навіть скульптура Монументу Бойової Слави Радянських Збройних Сил, встановлена за часів СРСР, вітає городян римським салютом, а іншою рукою притримує меч радянського воїна, щоб він ним не скористався
На сьогодні це все.
Далі буде...
