Якимівка взимку

На минулому тижні був в Якимівці у справах. Зимове місто більше схоже на якусь Воркуту ніж на смт на півдні Запорізької області

Uklad zamkniety - фільм

продовжуємо вивчати сучасний польський кінематограф, в серпні я вже дивився польський фільм про поліцію, котрий мене дуже вразив, адже як виходить їх поліція не чим не краще за нашу, в грудні я подивився Poklosie (Колоски) про польське село, котре знаходиться на сході країни і два брати намагаються пригадати минуле і де теж село мало чим відрізнялося від нашого. Сьогодні я подивився Закрита система / Uklad zamkniety (2013) (качав на гуртом? як і всі минулі фільми). 
Отже 2003 рік. Гданськ. Жваві підприємці відкривають сучасний завод яким одразу починає цікавитися прокуратура та податкова. Як ви зрозуміли в фільмі йде мова про віджим підприємства прокурорами на свій рахунок. Тут тобі і клепання справи проти "ворогів народу"; тут тобі і тюремні зґвалтування; тут тобі і підстави, і шикарні прокурорські маєтки, і зацікавлені люди з міністерства; тут тобі і вмовляння близьких заплатити, або віддати акції підприємства; тут і вспливають "мутні" справи приватизації 90-х; тут тобі молодий, амбітний, журналіст, котрий розслідує цю справу і на нього тиснуть з телебачення; тут тобі і спецпідрозділ котрий, лише, виконує накази; тут тобі і молодий прокурор (до речі чимось схожий на Вілкула, імхо) який клєпає цю справу (в той же час роз'їжджаючи на Honda HR-V і просячи собі відсоток від підприємства), і є верхом цієї картини. Все було чудово, але потім режисера понесло, далі з'явилися спогади про ненависть до професора (батька одного з засновників компанії), котрий був професором у прокурора в молодості і котрий не дав йому "шанса" і той його здав комуністичній партії, потім дружина прокурора, котра "какби нє прі дєлах" і нічого не чула про це, і в кінці податківця, котрий розкаюється і закликає до бога. В фіналі вийшов етакий хеппі-енд. В принципі якщо узяти першу половину фільму то чиста Україна сьогодні, просто мабуть полякам повезло і в них цей пиздець не затягнувся надовго. В принципі раджу для перегляду, через відсутність такого кіно в Україні, хоча звісно було б цікаво подивитися схожий фільм про українських, "бідних", прокурорів. А сам поставлю йому 7/10.
Сьогодні замість трейлеру я виставлю саундтрек від мого улюбленого гурту до цього фільму, зі вставками з фільму.

П.С. я не кажу, що поляки повинні знімати фільми чисто про українську систему, просто будучи в Польщі, чуючи як вони живуть, мені усе одно важко уявити, що в своєму розвитку вони не набагато далі пішли від нас. І, так, як я зрозумів з кінцівки то фільм заснований на реальних подіях.

Пойма р.Молочная

Стоя на верху я просто любовалася этой красотой и как я понял, приехав домой, фотоаппарат даже и близко не смог передать ту красоту, глубину и спокойствие которое видел я сегодня дальше просто несколько фоток

Хорта

щось давно не слухав Хорту, сьогодні весь день слухаю, до речі хлопці із Запоріжжя

Вільні 15 хвилин у Бердянську

Музика дня

Сьогодні був в цьому гарному провінційному містечку у справах і мав аж цілих 15 хвилин вільного часу, вирішив не гаяти час і трошки пробігтися. За сьогоднішню мандрівку зрозумів, що мандрувати по роботі дуже погано. Особливо коли ти 2 рази за тиждень приїздиш в інший кінець області, в теж саме місто і зовсім не маєш вільного часу на прогулянку містом. Отже повернемося до прогулянки. Як тільки я заїхав у місто в наушниках почав грати Марлі (пісня котра стоїть на початку посту), що одразу змусило мене відчути себе у затишному курортному місті на берегу моря, де проблеми залишають за його межами, а усе населення, просто, цілими днями кайфує дивлячись на море та слухаючи шум хвиль (звісно, що Бердянськ так живе лише в туристичних місцях :)) і це не дивлячись на погоду, важку роботу котра очікувала і останні новини з Верховної Ради.

Суми. Вид зверху

На днях був у Сумах, гарне місто, про нього розповім пізніше, а зараз просто хочу показати місто з даху багатоповерхівки

Полтава. Сучасна архітектура

Сьогодні в місті є дуже багато різних будівництв торгових центрів, офісів та житла, отримавши неймовірне задоволення від дореволюційної та радянської архітектури я вважав, що і сучасна повинна бути гідним продовженням традицій, однак вона мене дуже сильно розчарувала.