Радянський союз, як і його правонаступниця Росія, мав хворобливу любов до створення фіктивних національних автономій на своїх кордонах. Такі автономії, в майбутньому, повинні були слугувати плацдармом для захоплення влади в сусідніх країнах. В цьому аспекті вельми показовою є історія Молдови.
р. Дністер - природній кордон між Поділлям та Бессарабією.
р. Дністер - природній кордон між Поділлям та Бессарабією.
На території між Карпатами та Дністром з XIV по XIX ст. існувало Молдовське князівство.
-en.png?uselang=ru)
В 1812 р. його східна частина, що лежала між Прутом та Дністром, увійшла до складу Російської імперії як Бесарабська губернія. В січні 1918 р. на території губернії оголошено про створення Молдовської Демократичної Республіки, а вже в березні прийнято рішення про об'єднання з Румунією. Країна Рад принципово не погоджувалася з таким рішенням. Тому на лівому березі р. Дністер, на території Одеської губернії, землях котрі ніколи не входили до складу Молдови, в 1924 р. створено Молдовську автономії у складі УСРР. "Одеські Вісті" з цього приводу писали: "всі пригноблені бесарабські молдавани дивляться на автономну республіку як на маяк, який поширює світло свободи". На території автономії молдавани ніколи не були більшістю. Згідно перепису 1939 р. їх було менше третини, українців же поживало більше 50%. Столицями були: Балта (1924—1928), Бірзула (суч. Подільськ) (1928—1929), Тирасполь (1929—1940).
В 1940 р. землі між Прутом та Дністром увійшли до складу СРСР як Молдовська РСР. Автономія була передана від УРСР до складу нової республіки. Саме тоді і було закладено бомбу, що вибухнула через 50 років.
Парад в Кишиневі на честь приєднання Бессарабії до СРСР.
Головною проблемою російських меншин, на території колишнього СРСР, є принципове небажання у вивченні мов титульних націй. В 1989 р. в Молдовській РСР прийнято закон "Про державну мову", яким державною мовою республіки оголошено молдовську, російська отримала статус мови міжнаціонального спілкування. Російськомовна меншина сприйняла це як дискримінацію своїх прав. В тому ж 1989 р. Тираспольська міська рада звернулася до Верховної Ради Молдови з вимогою введення в республіці двох державних мов: молдовської та російської. Далі все відбувалося за стандартною схемою: проведення референдуму про незалежність, ескалація конфлікту, роздача місцевому населенню зброї, прибуття "іхтамнєту", коротка війна, підписання угоди про врегулювання військового конфлікту і на кінець поява ніким не визнаної держави. Який символізм - територія з котрої розпочалася історія Республіки Молдова перша від неї і відкололася.
Меморіал загиблим учасникам оборони Придністров'я від агресії Республіки Молдова - яка прекрасна назва.
За ці двадцять п'ять років конфлікт так і не було вирішено. Придністров'я, за допомогою Росії, перетворилося на повноцінну державу та форпост російських військ.
Міст через Дністер пофарбований у кольори прапорів ПМР та Росії.
Блокпост російських військ перед мостом через Дністер.
Молдова продовжує не визнавати республіку, тож з її боку відсутні будь-які прикордонні переходи. ПМР же з усіх боків облаштувала повноцінний кордон. На верху бігунок де написано про обмеження ввезення продуктів харчування до Придністров'я.
На всіх пунктах висять телефони довіри, цікаво чи хтось ними скористався?
ПМР не ставить своїх штампів до паспортів, а видає бланк де також необхідно вказати місце перебування в республіці. Проте це є радше формальністю, прикордонникам байдуже яку адресу ви назвете.
Сьогодні офіційними мовами ПМР є - російська, українська та молдовська. Причому в останній, на відміну від іншої частини Молдови, використовується кирилиця.
Про умовність офіційності інших мов говорить те, що вони використовуються лише в назвах офіційних установ, інколи приватних і часто містять помилки.
Як і в справжній державі тут існує своя валюта - рубль, що в народі отримав назву "суворовки", адже майже на всіх купюрах зображено Олександра Суворова.
На 50 рублях зображено Тараса Шевченка.
Проте якість валюти залишає бажати кращого. Це наприклад реверс 5 рублів. Фотографія заводу з проводами, стовпами та автомобілями.
А це аналог паперових грошей - картоні.
В не існуючій державі не функціюють міжнародні платіжні системи та банки. Платіжна система використовується тут російська: Про100 та Радуга. Банки ж всі місцевого розливу.
Не дивлячись на фіктивність держави в ній залюбки працюють молдовські та українські компанії, сплачуючи тим самим податки в ПМР.
Реклама мережі "Золотий вік" в Бендерах.
Найбільшою корпорацією є "Шериф", вона забезпечує 52% надходжень до бюджету республіки. Їй належать: АЗС, супермаркети, спорткомплекси, готелі, банки, інтернет-провайдери та ін. Вона також працює і за межами не існуючої держави. В Україні, наприклад, корпорація володіє оператором зв'язку "Інтертелеком".
ТЦ Тернопіль в Тирасполі, в котрому розташовані супермаркет "Шериф" та піцерія молдовської мережі "Ендіс Піцца".
В республіці існує 4G.
Щоб хоч якось жити кожен громадянин володіє паспортом реальної держави як: Україна, Молдова, Росія. З часом старі образи на Молдову були забуті і мешканці Придністров'я вчаться, відпочивають та працюють в Кишиневі. Проте найближчим та найкращим другом для них залишається Росія. І громадянам республіки не зрозуміло, чому РФ ніяк не визнає їх. На будівлі ЦВК висить пам'ятна табличка про проведення референдуму про приєднання до Росії в 2006 р.
Прапор РФ та ПМР на будівлі Конституційного суду.
Проте це не заважає російським партіям мати свої приймальні в ПМР.
Проте тут є своє політичне життя.
Партії як і в нас рекламуються на будь-якій дрібниці. Наприклад тут партія відремонтувала під'їзд.
Тут проводяться свої демократичні вибори, а сторона, що програла спокійно передає владу опозиції. Хоча нещодавно, колишній президент Шевчук втік з країни за переслідування. В той же час на вулицях міст висить реклама групи в фейсбуці, де активно критикують владу республіки.
Життя в ніким не визнаній державі мало чим відрізняється від життя в Молдові чи Україні. Тут також шукають щастя за кордоном і в Польщі теж.
Що цікаво - ця соціальна реклама в Бендерах встановлена за гроші з фондів ЄС.
Прихильники ДНР та ЛНР часто вказують на Придністров'я, як приклад побудови повноцінної держави без визнання іншими країнами. Проте ті ж прихильники забувають, що хоч причини появи були схожі, проте ПМР народжувалася в зовсім інших умовах і у її витоках стояли директори радянських підприємств та військові, а не охоронці в супермаркетах, автомийники та агенти ФСБ. Територія, котра не має виходу до моря та не межує з Росією проіснувала 25 років. І виникає питання, а чи колись буде вирішено проблему Придністров'я і через скільки поколінь?
