Перше, що кидається в очі приїжджому це інтернаціональність міста. Сьогодні 40% населення міста складають іммігранти. А фалафель вже став візитівкою міста. Крамниця східноєвропейських продуктів.
Друге, що привертає увагу - це інфраструктура. А саме - ставлення до пішохода та автомобіля. Водій тут не король дороги, а такий же учасник руху. як і пішохід. Пішохідно-велосипедно-автомобільна вулиця в старому місті. Причому на цій вулиці водій має не більше прав ніж пішохід і буде за ним плентатись, а не сигналити і кричати.
Саме цей аспект, ще довго буде вирізняти Україну від розвинутих країн. Або ось, наприклад, невеличка, тихенька вулиця на околиці міста. Посередині переходу є острівець безпеки.
А це вже в іншому кінці міста, більша вулиця, тут і трафік в рази більший. Проїжджу частину піднято до рівня пішохідного переходу.
Спеціальне звуження перед пішохідним переходом максимальна швидкість на цій вулиці - 30 km/h. До речі в нас багато хто критикує фарбування всього в національні кольори. В Швеції навіть дорожні знаки оформлюються в національних кольорах і нікого це не хвилює.
На досить таки завантаженій дорозі побачив цікаву річ. Екран, що відображає швидкість автомобілів. Якщо швидкість перевищена, цифри горять червоним.
Окрім того спеціальним розслідуванням було виявлено куди зникають всі автомобілі в європейських містах, адже ти їх не побачиш ні на газонах, ні на тротуарах. По всьому місту для них спеціально збудовані багаторівневі паркінги.
Причому досить близько до житлових будинків.
Ну а там де можна паркуватися на узбіччі звісно за це треба платити.
Інший аспект який не зрозумілий нашим можновладцям - це велосипед. Людина, що пересувається містом на машині ніколи не зрозуміє нащо кудись їздити лісапєдом. Досить часто звучить стандартна фраза в нас клімат інакший. О повірте там набагато холодніше, що взимку, що влітку і постійно дує західний холодний вітер, проте це не заважає всім пересуватися на велосипедах, а владі створювати для цього всі необхідні умови.
Велосипедні доріжки тут усюди.
Інколи звісно буває і не правильно прокладені. Наприклад велосипедна доріжка відокремлює зупинку громадського транспорту від дороги.
І звісно усюди створена необхідна інфраструктура для велосипеда.
Так як місто приморське то майже кожен другий мешканець має човен.
Центральна частина міста знаходиться на острові тож через канал перекинуто багато мостів.
На кожному мості висить табличка що повідомляє як він називається та коли збудовано.
А от про культурну спадщину якось важко сказати. З одного боку усюди стара архітектура у файному стані.
Але з іншого боку існування поряд сучасних будівель натякає, що не всі будинки зберігаються ретельно. Інколи сучасна архітектура обережно вписується поміж старої.
Хоча частіше це виглядає ось так.
На одній з вулиць старого міста.
Але от до чого вони ретельно ставляться так це до збереження дрібниць.
Стара вивіска.
Та що там казати про вивіски, коли вже навіть стару рекламу обережно зберігають.
Сучасна реклама теж є, але її так мало, що коли бачиш лайтбокс то аж звертаєш на нього увагу.
Ну а цей будинок по-шведським міркам є просто посольство якогось пекла в місті. Нестандартні вивіски, кругом вивіски. По-шведським міркам - це жах.
Не дивлячись на те, що тут постійно дує холодний західний вітер якось не прийнято склити балкони.
Тут навпаки їх усі люблять
А от двері до під'їздів тут щось середнє між нашими повністю металевими та європейськими повністю прозорими.
Гарний каналізаційний люк, що одразу нагадує в якому місті ти знаходишся.
І ще трохи про зони громадського відпочинку, вони тут усюди, але око українця воно травмує. адже у більшості в уяві вони постають в зовсім іншому виді. Один з центральних бульварів.
Зелена зона між морем та житловим районом.
Ну і звісно про собаче лайно. Про нього пам'ятають навіть на пляжі.
На тому першу частину прогулянки будемо завершувати.
