На прогулянку.
Я вже писав про те, що росіяни любили створювати фіктивні автономії та держави задля захоплення нових країн. В 1812 р. Росія захопила землі між Дністром та Прутом. На той час на цій території існувало чотири міста: Орхей, Бендери, Ізмаїл та Білгород-Дністровський. Але центром нової губернії вирішили зробити селище Кишинів. Легенди з цього приводу існують різні.Як не крути але вже 1897 р. в місті проживало 108 тис. чол.. В той же час в місті було лише чотири будинки вище двох поверхів. Старе місто Кишиніва мало чим вирізняється від будь-якого міста Південної України.
Як і усюди з великими вкрапленнями архітектури інших епох.
Звісно тут є і гарні будинки. Мерія 1902 р. побудови.
Будинок Херца 1903 р., як і належить, одне з найкрасивіших будівель сьогодні займає музей.
І звісно головні візитівки міста цього періоду.
Кафедральний собор різдва Христова 1836 р.. В реальності дуже і дуже маленький.
А перед ним фонтан у вигляді хреста.
Арка 1840 р.
Встановлена на центральній площі міста. Саме тут розпочиналися усі молдовські майдани. Навіть вже бруківка готова.
На тому в принципі огляд старого міста і завершимо.
В міжвоєнний період місто входило до складу Румунії і якихось архітектурних шедеврів цього часу не помічено. Складається враження, що місто в цей період взагалі не розвивалося.
Найпомітнішими хіба що є пам'ятник Штефану ІІІ, великому правителю Молдовського князівства, встановлений в 1928 р. на бульварі Штефана ІІІ.
Будівля музикально-драматичного театру ім. Міхая Емінеску. Його будівництво розпочато за румунів, а завершено вже в радянський час.
Вже після Другої світової війни розпочинається період столиці радянської республіки. Центральний бульвар забудовано сталінками.
Головний поштамт.
Праворуч будівля Академії наук.
Вокзал 1949 р.
Проте обличчя Кишиніва, на мій погляд, сформувалося в 1970-80-х рр.
Ні, це просто стандартна багатоповерхівка.
До міста, з аеропорту чи Одеси, в'їжджаєш через спальний район Ботаніка широкою автострадою.
З усіх боків оточених висотними будівлями. Складається враження, що ти знаходишся в багатомільйонному місті.
Проте насправді, як і в Дніпрі, такі будинки грають відволікаючу роль, адже за першою лінією ховається приватний сектор.
Ромашка 1986 р.
Готель Космос (1983 р.) і ТРЦ Грандхолл.
Оперний театр.
А поряд класична афіша.
Парламент Молдови.
А навпроти нього адміністрація президента. Спочатку я подумав, що потрапив в Середню Азію, але виявилося ні. Збудовано в 1987 р.. Будівля сильно постраждала під час протестів в 2009 р. і досі не відновлена.
І звісно візитівкою сучасного Кишиніва став Атріум. Будівництво розпочато в 1980-х рр.
І завершено його було лише нещодавно.
Сьогодні Кишинів активно розбудовується.
Проте сучасна архітектура в більшості своїй ні о чьом.
І якось в таких випадках сумно стає дивитися коли після періоду розквіту міської архітектури починають забудовувати посередністю.
Житловий будинок.
Лише інколи трапляються більш менш цікаві проекти.
і звісно куди ж без Скайтауер
Рятує місто великі перепади рельєфу, що створюють ілюзію мегаполісу.
Громадський транспорт в місті представлений маршрутками, тролейбусами.
корейськими автобусами.
І абсолютно вже забута річ в українських містах - ікаруси гармошки, вони тут усюди. Не знаю чи довго вони ще протримаються, але любителям такої ностальгії треба поспішати.
Що ще кидається в очі?
В місті нереально багато поліції, вона усюди, складається враження, що навколо одні злодії та правопорушники, а може просто в поліцію ідуть ті хто не хоче їхати на заробітки? Бо більшість з них просто копирсається в носі.
В місті якийсь хаос в автомобільному русі.
Через місто проходять широкі автодороги.
І через такі вулицю часто зроблені нерегульовані пішоходні переходи
Хоча враховуючи стан підземних, може і на краще.
З іншого боку тактильна плитка є навіть тут.
Велодоріжка по-молдовськи.
Окрім того в очі кидаються барахолки, привіт з 90-х рр.
А це файна ідея, гаражі що знаходяться під дорогою накриті зеленю і не так кидаються в очі.
Пам'ятник Бану.
Російські блогери пишуть що місто стало пустим після отримання країною безвіза. Це неправда народу на вулицях багато.
По особистим враженням десь майже 90% розмовляє румунською. Проте всі володіють російською. Інколи на рекламі, мабуть для тих, хто за 25 років так і не вивчив мову, пишуть російською.
І закінуючи розповідь скажу що місто мені запам'яталося як на цій фотографії. Радянські багатоповерхівки, сучасна велика, але негарна будівля і звісно ринок.
