Разом з сусідніми Гдинєю та Сопотом утворює міську агломерацію "Тримісто" з населенням в 1 млн. чоловік.
вікі
З сусідніми містами пов'язана швидкісною автострадою та міською електричкою SKM.
І хоча тут не Берлінська електричка, але досить комфортна.
Правда є одне але - виходи з електричок на платформи, постійно приходиться стрибати.
Проте повернемося до Гданська. Гданськ - стародавнє місто, вперше згадується у житії Св. Адальберта Празького в 997 р.
Хоча за археологічними розкопками поселення на місці Гданська існувало вже в V ст.
Кам'яні баби встановлені при вході до археологічного музею
Вигідне місце розташування Гданська непокоїло багатьох сусідів. З 997 по 1308 р. місто належало Польщі. З 1308 р. по 1466 р. - Тевтонському ордену.
В 1361 р. вступає до Ганзейської ліги.
Портовий кран збудований в XIV ст. за передовими технологіями, сьогодні одна з візитівок міста.
В 1466 р. повернуто під владу Польщі.
Зелена брама, збудована в 1568 р., як гданська резиденція польських королів.
Будівля бібліотеки Гданська Академії наук збудована в 1596 р., як бібліотека Гданської міської ради.
Після Другого розділу Польщі, місто опинилося під контролем Пруссії.
Залізничний вокзал збудований в 1900 р.
Після Першої світової війни, за умовами Версальського миру, Гданськ проголошено вільним містом під контролем Ліги Націй. Польща відповідала за міжнародну політику та оборону міста. За переписом 1923 р. поляки складали 15 % від загального населення міста, переважну більшість складали німці.
З приходом нацистів до влади в Німеччині все частіше лунали заклики злуки Гданська з німецькою землею, на що поляки виступали різко проти. Саме Гданськ став однією з причин нападу Третього Рейху на Польщу та початку Другої світової війни.
Під час "звільнення" від "нацистських загарбників" місто було зруйновано на 90%. І сьогодні в центральній частині залишилися пустирі та закинуті будівлі.
По закінченню Другої світової війни місто знову повернулося під владу Польщі. Поляки з бережністю відновили старе місто.
Чим дуже пишаються і гуляючи туристичними тропами, ніщо не нагадує, що це все повстало з попелу 70 років тому.
Проте сходячи з туристичних троп, та потрапляючи у двори Старого міста складається відчуття, що потрапив у двори соцмістечка Запоріжжя.
Сучасну ж архітектуру обережно вписують серед старої і виходить це досить вдало.
Після Другої світової війни, коли місто знову стало польським, а Львів повернуто Україні, пам'ятник Яну ІІІ було перенесено зі збереженням автентичного напису: Королю Яну ІІІ. Місто Львів. 1898 р..
Тим не менше хоч старе населення майже повністю покинуло місто після війни, проте його не покинуло дух свободи і вольності. Саме тут в грудні 1970 р. відбулися великі протести проти різкого підвищення цін на продукти харчування, в котрих приймав участь молодий Лех Валенса, працівник верфі ім. Леніна. Тоді згинув 41 робітник.
Пам'ятник полеглим робітникам верфі, збудований в 1980 р.
І саме тут зародилась незалежна профспілка Солідарність", що стала першим камінчиком в розбудові нової Польщі.
В 2014 р. на цьому місці відкрито Європейський центр "Солідарності".
Всередині.
Тут існує сувенірна крамниця для фанатів "Солідарності" та ностальгуючих за комунізмом.
Сама ж верф в 2007 р. була куплена українською групою ІСД, що належить Сергію Таруті - невдахі-губернатору Донбаса. Сьогодні верф переживає не найкращі часи, на ній працює 2 тис. чол. (в десятеро менше ніж в 1980-ті рр.) і виникають постійні перебої з виплатою зарплатні.
Пам'яткою сучасного міста стала ПГЕ Арена, що приймала матчі Євро-12.
Проте сам по собі Гданськ не туристичне місто, а промислове, і за межами історичного центру мене не покидало відчуття, що я знаходжуся в Маріуполі.
Пустирі, заводські труби і тому подібне.
Полатані дороги.
І такі милі нашому оку городи під вікнами багатоповерхівок.
Такий він Гданськ.
Далі буде...
